Текст песни RIZUPS - Мінімізуєм думку

Ми з пам’яті своєї стерли чорно-білі знімки,
Беремо в руки гумку і мінімізуєм думку.
Ми пів землі пройшли лише мізерними кроками,
Над нами чорні хмари та вони лише плакали.

Тоді коли ми падали нам підставляли крісло,
Нам було брудно й тісно та все одно ми там зависли.
І знову краплі падали на наші долоні,
Та це лиш чужі сльози на яскравому фоні.

Приспів:
А ми сиділи разом у маленькому дворику,
І запускали по венах ми свою лірику.
Не вигадали ровер не відкрили Америку,
І пам’ятали лиш холодні фрази Істерика.

А ми сиділи разом у маленькому дворику,
І запускали по венах ми свою лірику.
Не вигадали ровер не відкрили Америку,
І пам’ятали лиш холодні фрази істерика.

По серед темної кімнати ми вже не знайдемо ліки,
Щоб не злитись від самотності довіку повіки.
І рік за роком ми іншим передаємо гени,
Зовні ми живі, а в середині манекени.

Ми віддані системі, наші цілеспрямовані,
Й пронизливими поглядами незаплямовані.
І ми всі свої рани кладемо в бездонну сумку,
По великому рахунку мінімізуєм думку.

Приспів:
А ми сиділи разом у маленькому дворику,
І запускали по венах ми свою лірику.
Не вигадали ровер не відкрили Америку,
І пам’ятали лиш холодні фрази істерика.

А ми сиділи разом у маленькому дворику,
І запускали по венах ми свою лірику.
Не вигадали ровер не відкрили Америку,
І пам’ятали лиш холодні фрази істерика.

Хвора агресія породжує репресії,
Де кожен з нас готовий вмерти від депресії.
І хворі скептики малюють цю сіру палітру,
Бо це не початок, а лиш малі білі субтитри.

А ми живемо в ції нашій оселі зла,
Де нам знову світить сонце й поселилась темнота.
В сезонних снах, крізь біль, ви далі плачите,
Все пошатнулось та і злішим, як бачите.

Приспів:
А ми сиділи разом у маленькому дворику,
І запускали по венах ми свою лірику.
Не вигадали ровер не відкрили Америку,
І пам’ятали лиш холодні фрази істерика.

А ми сиділи разом у маленькому дворику,
І запускали по венах ми свою лірику.
Не вигадали ровер не відкрили Америку,
І пам’ятали лиш холодні фрази істерика.