Текст песни Виктор Павлик - Недописана книга

Собі забрала ключі i хоч кричи - не кричи -
Не відкриває тепер дверi.
Моя чарівна мала - моя єдина мета:
Зробити так, щоб було тобі добре.

Знову тікаю у сни, де обіймаю тебе -
Наче розірветься серце ось, ось.
І залишається знов просто забути і все!
Так легко сказати, але так ми не схожі.

Приспiв:
Ти - недописана книга моя. Ти - моє небо повне дощу.
Ти - моє макове поле, п’яниш і вбиваєш.
Ти берегиня всіх моїх сліз! І як тільки можна кохати таку?
Ні я - не знаю, не знаю, не знаю, не знаю.

Так цілувала до сліз. Прошила сяйвом наскрізь.
Тремтіли губи й слова - така відверта!
I роки фото в альбом. Весна біжить у вікно.
А ти не зі мною, дивлюсь, така не прикрита.

Знову тікаю у сни, де обіймаю тебе -
Наче розірветься серце ось, ось.
І залишається знов просто забути і все!
Так легко сказати, але так ми не схожі.

Приспiв:
Ти - недописана книга моя. Ти - моє небо повне дощу.
Ти - моє макове поле, п’яниш і вбиваєш.
Ти берегиня всіх моїх сліз! І як тільки можна кохати таку?
Ні я - не знаю, не знаю, не знаю, не знаю.

Ти - недописана книга моя. Ти - моє небо повне дощу.
Ти - моє макове поле, п’яниш і вбиваєш.
Ти берегиня всіх моїх сліз! І як тільки можна кохати таку?
Ні я - не знаю, не знаю, не знаю, не знаю.
Ні я - не знаю, не знаю, не знаю, не знаю.